«Діалог безпеки» в громаді: чим і кому він може бути корисний, та що йому заважає?

Про це ми дискутували на тренінгу «Ефективна співпраця громадянського суспільства з безпековими службами в Україні» у Сєвєродонецьку. З комунікаційниками та журналістами неурядових і державних організацій говорили про проблеми, з якими стикаються майже будь-які ініціативи в громадах, і в кожному з пунктів цього довгого списку — люди, історії, сюжети минулого, теперішнього чи майбутнього розвитку країни:

Нерозвинуті механізми формування та підтримання колективних рішень у громадах;

Брак стратегій безпечної громади/ брак відповідальних за її реалізацію/ брак політичної волі для впровадження стратегій безпеки;

Непрозорі рішення в питаннях розподілу місцевих бюджетів;

Лобіювання інтересів бізнесу в громадах попри задоволення інтересів громадян;

Хибні уявлення про «носіїв небезпеки» (негативні стереотипи щодо представників вразливих груп: наркозалежних, звільнених із місць несвободи, ВІЛ-інфікованих людей, ромів, представників деяких релігійних спільнот);

Позитивні стереотипи щодо неперевершеності технічних рішень «встановили відеоспостереження — добре! Відтепер у громаді буде спокійно, але…Чому ж злочинність не зупинено? Хто за це відповідає?”

Державні програми з превенції злочинам на паперах: один зі стратегічних документів на сайтах райдержадміністрацій «Обласна комплексна програма профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю на 2021–2023 роки». Чи вистачає на неї бюджетних коштів і які пропонуються дії?

Брак компетенцій, кадрів, методик для впровадження партнерських програм з превенції злочинності на локальному рівні;

Нерозвинуті напрями залучення й навчання волонтерів цивільної безпеки («А що це?);

Несприйняття певних видів діяльності безпекових служб у контексті соціальних сервісів («Якщо не сервіси, як оцінити задоволення громадян роботою безпекових служб?»)

Щиро дякуємо всім учасникам та учасницям тренінгу у Сєвєродонецьку!

Дякуємо за фото Serhii Kozlov!